170 років від дня народження Олександра Несвіцького

Олександр Несвіцький народився 1855 року в місті Кременчук Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Його батько був міським архітектором. Освіту здобув у Полтавській гімназії. Здобув лікарську освіту.

Лікарську практику проходив у загоні з боротьби з епідемією дифтериту в Полтавській губернії. У 1882–1902 роках працював земським лікарем у Кременчуцькому повіті, згодом перебрався до Полтави і став міським лікарем, а також консультантом по внутрішнім хворобам у Полтавському інституті шляхетних дівчат. Неодноразово друкувався у місцевій пресі на лікарсько-санітарну тему. Організував безоплатну міську амбулаторію, якою керував близько 30 років. Після чого взяв на себе керівництво амбулаторії трикотажної фабрики. Він зарекомендував себе високопрофесійним лікарем і прекрасним організатором. Саме Олександр Олександрович вперше запропонував поєднувати стаціонарне надання медичної допомоги з виїздами на місця, переймався питаннями санітарно-гігієнічного нагляду за шкільними закладами, вперше запропонував та ввів створення літніх ясел для немовлят, першим став застосовувати амбулаторну карту. До нього ніхто в світі такий облік медичної інформації не вів. Загалом Олександр Несвіцький пропрацював лікарем 61 рік.

Під час Української революції 1917—1921 років Олександр Несвіцький занотовував події, що відбувалися в Полтаві до свого щоденника. На початку 1990-х років рукопис віднайшов робітник Микола Пелих серед макулатури. У 1995 році щоденник отримав друге життя – його придбав Державний архів Полтавської області та видав окремою книгою «Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922». Щоденник Олександра Несвіцького презентує хроніку подій. У ньому автор записував імена жертв грабіжників і більшовиків, нотував тогочасні ціни на їжу й товари першої необхідності (фактично – фіксував посилення чи послаблення спекуляцій), а також чутки про перебіг протистояння між українцями й більшовиками в інших містах. Стислі записи лікаря оповідають про часті зміни влади в Полтаві, яка переходила з рук в руки по кілька разів за лічені дні. 

У 1934 році за подвижницьку професійну діяльність найвідомішому лікарю міста присвоїли звання Героя праці. Проте подальше його життя не було таким безхмарним. 1938 року Полтавське обласне управління НКВС сфабрикувало проти Несвіцького та його доньки Лідії справу за начебто організацію комітету з надання допомоги арештованим та їхнім сім'ям. Але згодом справу повторно переглянули і родину лікаря звільнили за «відсутністю ознак злочину».

Олександр Олександрович Несвіцький помер в окупованій нацистами Полтаві 16 квітня 1942 року, похований на міському монастирському кладовищі.