Розстріляна, але нескорена: Укрпошта показала ціну зв’язку під час війни

У скляному кубі посеред головної зали Головпоштамту відтепер стоятиме поштова скринька з Лиману. Жовта, в дірках від куль, обпалена війною — вона пережила окупацію, як і місто, що стало її домом. Лиман двічі був захоплений і двічі звільнений, ставши символом стійкості й того, що листи, як і люди, знаходять шлях навіть крізь руїни.

«Скринька з Лиману — це символ розстріляної, але нескореної України. Бо все, що народжується з турботи та людяності, не можна знищити жодною зброєю», — кажуть в Укрпошті.

Навколо куба — обвуглені таблички з поштовими індексами відділень, які росія стерла з мапи:

Лиман – 84403, Костянтинівка – 85114, Краматорськ – 84306, Курахове – 85612

Малокатеринівка –70454, Ірпінь – 08206, Тростянець – 42601, Харків – 61184, Курилівка – 63730, Херсон - 74034, Чернігів - 14420.

Ці цифри — географія болю. Але водночас — карта присутності.

Бо навіть там, де дороги розбиті, зв’язок із перебоями, а світло з’являється за графіком, у жовтій формі Укрпошти продовжують працювати люди. Вони носять пенсії й посилки, розвозять ліки й листи, які пахнуть домом.

«Наші ініціатива — не просто інсталяція. Це фізичні докази ціни зв’язку, яку ми платимо. На жаль, болю не стає менше. Ми пам’ятаємо, що сталося у Яровій. Ми пам’ятаємо нашу колегу Ольгу Бордунову, яка загинула, коли дрон ворога влучив у поштове авто,  імена багатьох інших наших колег. Укрпошта — це передусім люди. Люди, які навіть у бронежилетах і під обстрілами продовжують виконувати свою роботу», — зазначає генеральний директор АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський.

У цей день компанія не просто вітає колег зі святом — вона говорить про тих, кого втратила. На фасаді Головпоштамту з’явилася пам’ятна табличка з QR-кодом, що веде на онлайн-сторінку пам’яті «Нескорені Герої Укрпошти».

Там – імена 39 працівників, які загинули під час війни: хтось залишився на своєму маршруті до останнього, хтось пішов на фронт і не повернувся, когось країна втратила через російські обстріли.

«Серед таких — наша колега Анастасія, яка загинула за кілька днів до власного весілля через пряме влучання в її будинок. Або Василь, водій Укрпошти, який захищав нас на фронті і якого не стало під Бахмутом.

Ми зробили це, щоб кожен міг зупинитися на мить і згадати: за звичними для нас послугами стоять реальні люди. Вони віддали життя, щоб цей зв’язок зберігся», – пояснюють у компанії.

Під склом стоїть поштова скринька, що пережила окупацію. Поруч — ми, ті, хто продовжує писати, чекати, любити. І поки цей зв’язок живий — Україна тримається.