19 жовтня 2025, 14:47
Народився Дмитро Янко 1930 року в с. Зачепилівка Новосанжарського (тепер Полтавського) району. Закінчив ремісниче училище у Полтаві, Київський індустріальний технікум; у 1959 році – відділ музеєзнавства та археології історико-філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка; пізніше курси Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Міністерства культури УРСР.
Працював науковим співробітником Київського державного музею українського мистецтва, інспектором Управління образотворчих мистецтв Міністерства культури УРСР, науковцем Відділу історії українського мистецтва Академії будівництва та архітектури УРСР, завідувачем редакції образотворчого мистецтва та головним художником видавництва «Мистецтво», був членом Головної редакції художньої літератури і видань мистецтва Держкомвидаву УРСР, експертом художньо-експертної колегії Міністерства культури УРСР, інструктором, консультантом, обіймав посаду завідувача сектору образотворчого мистецтва Відділу культури ЦК КПУ.
У 1987 році став одним із фундаторів Українського фонду культури, був обраний членом президії і першим заступником голови правління. Обирався до керівних органів Спілки художників України, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Всеукраїнської спілки краєзнавців, членом Національної комісії у справах ЮНЕСКО Міністерства закордонних справ України.
Працював у галузях мистецтвознавства та художньої критики. Друкуватися почав з 1958 року. У його творчому набутку понад 200 публікацій з питань української культури. Автор альбомних видань «Пам'ятники Києва» (1974), «Пам'ятники і монументи України» (1982), «Художники України – народу», «Слава праці». Співавтор видання «Голодомор-33».
Брав участь у написанні 6-томної «Історії українського мистецтва» (1967, розділ «Скульптура Східної України» в IV томі), у підготовці 4-томного видання «Пам'ятники містобудівництва та архітектури Української РСР», «Зводу пам'яток історії та культури України» (автор кількох статей до першої і другої частин книги «Київ»), енциклопедичного довідника «Київ», книг «У пам'яті народній» та «Художники Києва».
Дмитро Янко брав участь у відбудові садиби Гоголів-Яновських у селі Гоголевому Полтавської області та встановленні там пам'ятника-бюста Миколі Гоголю. Упродовж 1990-1993 рр. разом із Борисом Олійником і працівниками Українського фонду культури здійснив заходи з проєктування і спорудження Кургана скорботи – меморіалу жертв голодомору 1932-1933 років в околицях Лубен поблизу Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Дмитро Янко сприяв також спорудженню пам'ятника Тарасу Шевченку в смт Нових Санжарах на Полтавщині.
Помер 11 грудня 2015 р. у Києві.
Дмитро Григорович Янко
Підпишіться, щоб отримувати листи.