Безбар’єрність починається з правової обізнаності

Безбар’єрність має на меті усунути бар’єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.

Впровадження в Україні безбар’єрного простору передбачене Національною стратегією із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р.

Безбар’єрність – це не лише про інфраструктуру. Це про можливість кожної людини реалізувати свої права без перешкод. А ключовим інструментом для цього є правова обізнаність, тобто знання законів, які гарантують рівність та доступність.

Конституція України, зокрема стаття 24, гарантує рівні права та свободи для всіх громадян.

Чому правова обізнаність є важливою – без знання своїх прав людина часто стикається з бар’єрами, навіть не розуміючи, що закон на її боці. Правова обізнаність дозволяє:

вимагати дотримання норм доступності, коли цього не роблять автоматично;

ефективно спілкуватися з держорганами, посилаючись на конкретні статті законів;

захищати себе від дискримінації;

контролювати якість державних і соціальних послуг.

Основними нормативно-правовими актами, що стосуються безбарʼєрності є:

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю;

Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року;

Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”;

Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”;

Закон “Про соціальні послуги”;

Закон України “Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання”;

Указ Президента України “Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні”;

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 374-р “Про затвердження плану заходів на 2025-2026 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року”.