Березень – місяць підвищення обізнаності про туберкульоз

В Україні проблема туберкульозу також залишається актуальною і потребує уваги як з боку медичної системи, так і суспільства загалом. Своєчасне виявлення, відповідальне ставлення до лікування та протидія стигмі – ключові умови для подолання цієї хвороби.

У межах Місяця підвищення обізнаності про туберкульоз розповідаємо: як розвивається захворювання, які симптоми можуть свідчити про ТБ, хто входить до груп ризику і чому важливо не зволікати зі зверненням до лікаря.

Інфекція передається повітряним шляхом: під час кашлю, чхання чи при розмові з людиною, яка виділяє мікобактерії.

Потрапивши в організм, ТБ-інфекція може тривалий час бути неактивною. Тоді людина не має симптомів і не заразна для інших.

ТБ не передається через побутові контакти: рукостискання, обійми, поцілунки; спільний посуд, постільну білизну, одяг; їжу чи воду.

У 5-15% інфікованих людей розвивається активний туберкульоз. Найчастіше – у перші два роки після інфікування, а ймовірність захворіти значною мірою залежить від стану імунної системи. Єдиний ефективний спосіб запобігти розвитку хвороби – профілактичне лікування.

Найчастіше туберкульоз уражає легені, однак інфекція здатна поширюватися і на інші органи: лімфатичні вузли, кістки й суглоби, органи сечостатевої системи, шкіру тощо. Водночас мікобактерії не вражають волосся та нігті.

Основні симптоми легеневого туберкульозу:

- незначне підвищення температури тіла або виражена лихоманка понад тиждень;

- підвищене потовиділення, особливо вночі;

- зниження працездатності, загальна втома і задишка під час фізичних навантажень;

- безпричинне зниження маси тіла;

- втрата апетиту.

У дітей додатковими ознаками можуть бути:

- затримка росту;

- недостатній набір маси тіла.

Прояви позалегеневого туберкульозу залежать від того, який саме орган уражений.

Деякі люди мають підвищений ризик розвитку туберкульозу (хоча захворіти на ТБ може кожен). Таким людям рекомендовано проходити щорічний скринінг за допомогою опитувальника та рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Більше інформації:

хто має вищий ризик розвитку туберкульозу: https://short-link.phc.org.ua/lnr

13 питань, щоб оцінити, чи необхідно додатково обстежитись на ТБ: https://tbtest.phc.org.ua/

Наголошуємо: туберкульоз повністю виліковний. Своєчасна діагностика і повний курс терапії сучасними, ефективними препаратами – основа одужання й запорука збереження здоров’я. В Україні ці послуги безоплатні.

Якщо у вас є симптоми туберкульозу, зверніться до свого сімейного лікаря, за потреби вас також можуть проконсультувати у найближчому регіональному фтизіопульмонологічному центрі https://short-link.phc.org.ua/v9nf

Маршрут пацієнта з туберкульозом:

від підозри до початку лікування

Пацієнти з діагнозом «туберкульоз» можуть лікуватись або стаціонарно в медичному закладі, або ж амбулаторно, тобто без госпіталізації. У більшості випадків люди з туберкульозом можуть лікуватися амбулаторно з першого дня захворювання.

Відповідаємо одразу: так, це безпечно для оточення, якщо так визначає лікар. І так, це лікування буде ефективним.

Якщо лікар підозрює в дорослого чи в дитини туберкульоз, то організовує для нього подальші діагностичні обстеження. Запідозрити туберкульоз можна за симптомами та/чи за результатами радіологічного обстеження органів грудної клітки.

Запорукою раннього виявлення туберкульозу серед груп підвищеного ризику є систематичне скринінгове анкетування, радіологічне дослідження органів грудної клітки, а також у деяких випадках молекулярно-генетичне дослідження. Для останнього в пацієнта беруть мокротиння чи інші біологічні рідини, зокрема кал у маленьких дітей. Такі методи не лише виявляють інфекцію, а й визначають чутливість бактерій до антибіотиків — це важливо для подальшого лікування.

Якщо аналізи підтверджують туберкульоз, сімейний лікар за потреби скеровує пацієнта на консультацію до лікаря-фтизіатра. Той призначить схему лікування та визначить потребу у стаціонарному лікуванні.

Стаціонарно пацієнт може лікуватися у регіональному фтизіопульмонологічному закладі. В усіх регіонах достатньо стаціонарних ліжок для всіх пацієнтів, які потребують госпіталізації.

Переважна більшість випадків туберкульозу все ж не потребує тривалого стаціонарного лікування. Пацієнти починають лікуватися амбулаторно, тобто вдома, коли в їхньому мокротинні збудник туберкульозу не виявляється або після 2-3 тижнів ефективного лікування. Така людина більше не є заразною для навколишніх, хоча лікування ще триває.

Амбулаторне лікування від туберкульозу у більшості випадків веде сімейний лікар, інколи — фтизіатр. За потреби сімейний лікар може проконсультуватися щодо свого пацієнта із фтизіатром. Сімейний лікар супроводжує пацієнта протягом усього лікування: безоплатно видає необхідні препарати, які отримує від регіонального фтизіопульмонологічного закладу, призначає аналізи для відстеження успішності лікування і раннього виявлення можливих побічних реакцій на терапію та за потреби надає психосоціальну підтримку.

Нагадуємо, що до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз належать:

діти й дорослі, які контактували з хворим на туберкульоз;

діти й дорослі, які живуть з ВІЛ;

люди, які працюють чи працювали на виробництві з впливом діоксиду кремнію (головно шахтарі та працівники металургійної галузі);

люди, які перебувають в ізоляторі тимчасового утримання, узяті під варту, у місцях позбавлення волі; люди, які звільнилися із місць позбавлення волі; персонал цих закладів;

медичні працівники;

люди з уперше виявленими фіброзними залишковими змінами в легенях, які не отримували лікування від ТБ;

люди із захворюваннями, що призводять до ослаблення імунітету (злоякісні новоутворення, цукровий діабет, імуносупресивна терапія, терапія інгібітором ФНП-α);

люди, які курять, зловживають алкоголем чи вживають наркотики;

мігранти, зокрема внутрішньо переміщені особи;

військовослужбовці;

люди, які раніше лікувалися від ТБ;

люди із хронічними респіраторними захворюваннями, із пневмонією;

люди з дефіцитом харчування або з індексом маси тіла ≤ 18;

люди з гастректомією або шлунково-кишковим шунтуванням;

люди із хронічною нирковою недостатністю;

люди старші 60 років;

вагітні та жінки протягом 3 місяців після пологів;

люди, які перебувають у психоневрологічних диспансерах;

люди, які перебувають за межею бідності;

люди без визначеного місця проживання;

люди, які живуть у притулках.

В Україні всі послуги з виявлення, діагностики та лікування від туберкульозу є безоплатними для пацієнтів. Запровадження нових підходів до лікування, безперервність і покращення доступу до лікування є частиною Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню.

#березень_місяць_підвищення_обізнаності_про_туберкульоз

#тубекульоз_виліковний