23 жовтня – 140 років від дня народження Григорія Павловича Чижевського

Григорій Чижевський народився 23 жовтня 1886 року в селі Ціпки Великобудищанської волості Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Миргородський район Полтавської області). Він походив із родини, пов’язаної з українським громадсько-політичним рухом. Його батько, Павло Іванович Чижевський, був відомий громадський діяч, член Української Центральної Ради та один із учасників розбудови державних установ УНР. У 1906 р. Г. Чижевський закінчив Олександрівське механіко-технічне училище, а згодом навчався в Київському політехнічному інституті, який закінчив 1910 р. Технічна освіта стала підґрунтям для його подальшої військової спеціалізації. Після мобілізації влітку 1914 р. брав участь у Першій світовій війні, поступово пройшовши шлях до штабс-капітана та командира артилерійської батареї. За бойові заслуги був відзначений військовими нагородами. У липні 1917 р. потрапив до німецького полону, звідки повернувся на початку 1918 р. Після повернення з полону Григорій Чижевський долучився до формування українських військових частин. Із лютого 1918 р. він служив у війську УНР.

27 листопада 1918 р. Директорія УНР призначила Чижевського губернським комісаром Полтавщини. На цій посаді він працював у складний період відновлення Української Народної Республіки, коли державним органам доводилося діяти в умовах політичної нестабільності та воєнної загрози.

У лютому 1919 р. Григорій Чижевський став міністром внутрішніх справ УНР в уряді Сергія Остапенка. У 1919–1920 роках Чижевський командував артилерійськими підрозділами Дієвої армії УНР. У 1920 році його військова діяльність охоплювала й командування кінним підрозділом: спочатку він був помічником командира 3-го збірного кінного полку, а згодом виконував обов’язки командира та очолив цей полк. У червні того ж року Чижевський знову став начальником 3-ї гарматної бригади Залізної дивізії. Він мав звання полковника Армії УНР.

Важливим етапом його бойового шляху став Другий Зимовий похід 1921 року — військова операція українських сил, спрямована на розгортання повстання проти більшовицької влади в Україні. Чижевський брав участь у поході як начальник артилерії Української повстанчої армії та був поранений. Поразка походу не припинила його служіння українській військовій справі, однак змусила продовжити життя за межами батьківщини. Після завершення основного етапу визвольних змагань Григорій Чижевський перебував серед українських військових, інтернованих у Польщі. У 1923 році він закінчив Академічні курси Генерального штабу. Навіть після втрати Україною державної незалежності Чижевський продовжував працювати над питаннями військової підготовки й осмислення досвіду Армії УНР.

Після розформування таборів інтернованих Чижевський жив у Польщі, у селі Мийово, де працював землеміром. Помер 6 червня 1936 року.