29 липня 2025, 09:22
Відповідно до статті 22 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП), забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, зокрема з мотивів віку.
Крім того, стаття 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняє відмову у прийнятті на роботу особам виключно з підстав досягнення ними пенсійного віку. Закон гарантує реалізацію права на працю відповідно до професійної підготовки особи та з урахуванням її стану здоров’я.
Вікові обмеження можуть встановлюватися лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, це стосується:
- державної служби;
- діяльності, пов’язаної з виконанням небезпечних робіт (водолази, рятувальники тощо);
- окремих категорій працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці;
- інших спеціалізованих посад, визначених відповідними нормативно-правовими актами.
У всіх інших випадках вимога щодо віку кандидата на посаду не має законного підґрунтя.
Згідно із законодавством, необґрунтованою вважається відмова у прийнятті на роботу:
- без належного мотивування;
- з причин, що не стосуються ділових або професійних якостей кандидата.
Зазначене положення також стосується інших ознак дискримінації: статі, расової належності, стану здоров’я, політичних переконань, місця проживання тощо (стаття 21 КЗпП).
У разі отримання відмови у працевлаштуванні, яка має ознаки дискримінації за віком, особа має право:
Відповідно до Конституції України, усі громадяни є рівними у правах, а будь-яка форма дискримінації є неприпустимою. Вік особи не може бути самостійною підставою для відмови у прийнятті на роботу, якщо інше не передбачено законом.
Підпишіться, щоб отримувати листи.